Медична освіта

Восени 2017 року було прийнято ряд реформаторських законів, які карди нально змінюють модель фінансування охорони здоров’я. Цим було започатковано трансформацію системи охорони здоров’я в Україні. Проте самої лише
зміни моделі фінансування не достатньо. Зміни в охороні здоров’я – це значно ширший процес.
Наразі існує потреба синхронізувати процеси реформ у системі охорони здоров’я та зміни в системі підготовки лікарів та інших фахівців, які повинні забезпечувати нову якість лікування та піклування про пацієнтів.
Завданням медичної освіти є забезпечення громадян якісною медичною допомогою через високий рівень підготовки медичних фахівців. Життя та здоров’я пацієнта мають бути основними людськими та професійними цінностями медика. Якісна медична допомога неможлива без зміни культурної парадигми та створення нового професійного середовища, самовідтворюваного та
незалежного

За медичними спеціальностями у системі вищої освіти України наразі навчається більше 150 тис. осіб-громадян України. Більшість з них здобувають освіту в університетах, підпорядкованих МОЗ України (Таблиця 1). Крім того, станом на 2017-2018 навчальний рік, медичну освіти у Україні здобувають більше 23 тисяч іноземних студентів.
Наразі в Україні функціонують 14 державних та 5 приватних медичних університети. Також МОЗ підпорядковуються три заклади післядипломної освіти. За останніми даними, у закладах вищої та післядипломної освіти працюють 11177 викладачів, з них 1816 – доктори наук, 7096 – кандидати наук.

Щороку із закладів медичної та фармацевтичної освіти МОЗ випускається більше 10 тисяч осіб освітнього рівня «спеціаліст» (магістр). У той же час, ефективної системи прогнозування потреби в медичних кадрах наразі немає.
Існуючі реєстри медичних працівників не відображають реальної картини, оскільки побудовані за радянськими принципами. Реформа фінансування системи охорони здоров’я, започаткована в 2017 році, призведе до зміни кількості та функціональних обов’язків медичного персоналу. Відповідно, будь-яке довгострокове прогнозування потребуватиме корегування.
Разом із тим, беручи до уваги міжнародний досвід, можна побачити, що кількість випускників медичних спеціальностей залишається порівняно великою.
До прикладу, кількість випускників на 1 млн. населення в Україні є більшою, ніж в США та Канаді.

У 2017 р. до медичних закладів вищої освіти (далі – ЗВО), а також на медичні факультети п’яти класичних університетів на програми підготовки бакалаврів та магістрів галузі знань 22 «Охорона здоров’я» вступило 14976 студентів.
20% з них — заочники (переважно за спеціальністю «фармація, промислова фармація»). У галузі абсолютно домінують ЗВО у сфері управління МОЗ:

Частка осіб, які здобувають вищу освіту у ЗВО МОЗ за державним замовленням, знижується:

Третина студентів університетів (академій) МОЗ здобуває освіту за державним замовленням. Так, у 2017 р.:
у ЗВО МОЗ навчалося 74,1 тис. студентів, з яких 25,5 тис. (34%) здобували освіту за кошти державного бюджету, 48,6 тис. (66%) — за кошти фізичних та юридичних осіб;
ЗВО МОЗ прийняли на 1 курс 31% студентів за кошти державного бюджету і 69% студентів за кошти фізичних та юридичних осіб.
90% державного замовлення у галузі знань «Охорона здоров’я» припадає на спеціальність 222 «Медицина». При цьому за 2016–2018 рр. обсяг державного замовлення за цією спеціальністю «Медицина» скоротився майже на 18%.

90% (4170 осіб) з тих, хто вступив на навчання за державним замовленням, обрали спеціальність «медицина».
Медичні ЗВО практично не набирають студентів за спеціальностями «медична психологія» (всього набрано 33 особи) і «громадське здоров’я» (2 особи).
Значна частина студентів спеціальностей «медсестринство», «фармація, промислова фармація» та «фізична терапія, ерготерапія» навчаються заочно або дистанційно:

РІВЕНЬ ПІДГОТОВКИ ВСТУПНИКІВ ТА СТУДЕНТІВ
Вступ на медичні спеціальності
В Україні медицина є однією із найпопулярніших спеціальностей серед абітурієнтів. У 2016 році на медицину було подано 43030 заяв (4 місце серед усіх інших спеціальностей), у 2017 році – 46623 заяв (також 4 місце). У 2018 році спеціальність 222 «медицина» – на 6 місці серед найпопулярніших спеціальностей, абітурієнти подали 28957 заяв. Зменшення кількості заяв може пояснюватися встановленням прохідного бар’єру для вступників (абітурієнти повинні отримати щонайменш 150 балів ЗНО з профільних предметів), а не
падінням престижу спеціальності. Велика кількість поданих заяв без встановлення необхідних мінімальних вимог не означає, що навчатися на медичних спеціальностях будуть справді якісно підготовані та мотивовані студенти.
Питання якості підготовки вступників залишається критичним. За умови відсутності встановленого мінімального балу ЗНО, до університетів вступають абітурієнти, що мають наднизькі результати (включно із мінімальним результатом 100 балів). У 2017 році прохідний бал з профільного предмету «хімія» або «біологія» для навчання за кошти державного бюджету спеціальністю «медицина» залежно від ЗВО варіюється від 150 до 174, «стоматологія»
– 181–196 балів, «фармація, промислова фармація» – 182–194 в залежності від університету. Причиною високих балів для навчання за кошти державного бюджету на спеціальностях «стоматологія» і «фармація» є низький обсяг державного замовлення для цих спеціальностей. Так, за кошти державного бюджету навчається менше 5% стоматологів і фармацевтів 2017 р. вступу.
Для вступу на навчання за кошти юридичних та фізичних осіб прохідний бал значно нижчий – 100–155, 100–142 та 100–151 балів для спеціальностей «медицина», «стоматологія» і «фармація, промислова фармація», відповідно.

Кореляція результатів ЗНО та подальших навчальних результатів
При аналізі даних випускників 2017 року, які складали хоча б один іспит ЗНО у 2011 році та вступили на спеціальності «Лікувальна справа», «Педіатрія» і «Медико-профілактична справа», була виявлена кореляція результатів ЗНО та успішності складання ліцензійного іспиту КРОК. Студенти, які вступили з балами з ЗНО, нижчими за 150, мають достовірно гірші показники ліцензійного іспиту КРОК 1, що складається на третьому курсі та КРОК 2, що складається на
шостому курсі. Саме ті студенти, які мали ЗНО нижче 150 балів, в рази частіше неспроможні скласти ліцензійні іспити КРОК 1 та КРОК 2.

Отже, такі результати підтверджують важливість підвищення вхідних вимог для здобувачів вищої медичної освіти. До 2018 року система вступу на лікарські спеціальності не мала бар’єрів і фільтрів для слабко підготованих, немотивованих абітурієнтів. Набір студентів, які не здатні або які не хочуть навчатися,
унеможливлював якісні зміни в медичній освіті. У 2018 році було вперше встановлено мінімальний бал ЗНО за двома профільними предметами для вступу на спеціальності «стоматологія», «медицина» і «педіатрія» на рівні 150 балів.
Практика встановлення більш жорстких вимог при вступі на медицину поширена в різних країнах світу. Так, наприклад, у Великобританії 25 з 31 медичних університетів початково сортують кандидатів за тестом UKCAT, покликаним виявляти ментальні здібності, яких потребують майбутні лікарі. При прийомі на
лікарські спеціальності враховуються академічні результати, мотиваційні листи, рецензії шкільних учителів тощо; університети також встановлюють свої вимоги до кількості балів з випускних іспитів. У Нідерландах на медичні спеціальності можуть вступати випускники лише окремих шкіл (HAVO, VWO), останні роки навчання в яких спеціалізуються на вивченні біології, хімії, математики.

Для вступу на медицину потрібно скласти близько семи іспитів, додаткові методи селекції визначають самі університети. Медицина та стоматологія є одними із найселективніших спеціальностей (numerus fixus). Для вступу до медичного університету в Японії випускники складають окремий іспит, проходять співбесіду, також береться до уваги успішність в школі та рекомендаційні
листи від викладачів про здатність до навчання випускника. У 2006 році 103384 особи подали заявки для вступу до медичних університетів. З них 7282 людини успішно стали студентами, що складає 7,04%.
Рівень підготовки студентів у 2017 році Центром тестування при МОЗ України було проведено порівняльне дослідження якості медичної освіти в Україні на післядипломному етапі підготовки лікарів. У ньому взяли участь 4906 лікарів інтернів, з яких 2970 бюджетної та 1936 контрактної форм навчання. Для проведення дослідження до екза менаційного тесту ліцензійного іспиту «КРОК 3. Загальна лікарська підготовка» було включено субтест із 30 тестових завдань з надання допомоги при невідкладних станах типу USMLE. Із 30 тестових завдань субтесту 18 належать до терапевтичного профілю, 4 – до хірургічного, 3 – до інфекційного та 5 – до педіатричного профілів. У середньому, українські інтерни правильно відповіли на 37,7% питань, при цьому лишень 3% інтернів набрали кількість балів, котра
потрібна, щоб іспит було зараховано як успішно складений.
Наявні справедливі нарікання на якість тестових завдань іспиту КРОК та на процедуру тестування. Для цього є різні причини: відсутність достатнього обсягу фінансування, недостатній контроль якості тестових завдань, відсутність системи мотивації викладачів до підготовки якісних тестових завдань.
Це свідчить про необхідність впровадження незалежного зовнішнього оцінювання якості підготовки майбутніх лікарів. Нова система оцінювання повинна, з одного боку, не допускати до лікарських професій тих, хто не досяг відповідного рівня. З іншого боку, вона має стимулювати університети до розвитку та
зміни навчальних планів для того, щоб студенти цього рівня досягли. Задля підвищення рівня вимог до студентів медичних спеціальностей у березні 2017 року затверджено порядок проведення Єдиного державного кваліфікаційного іспиту в сфері охорони здоров’я. Згідно з новим порядком, студенти-медики повинні будуть складати іспити КРОК, міжнародний іспит з основ медицини, іспит на знання англійської мови та ОСК(П)І – практично-орієнтований іспит,
покликаний об’єктивно оцінити практичні навички студентів.
Рівень знання англійської мови. У 21 столітті кваліфікований лікар/ка повинні володіти англійською мовою, щоб мати змогу слідкувати за швидким темпом розвитку медичної науки у світі. На сьогодні серед наукових медичних журналів, що індексуються в наукометричних базах Scopus чи Web of Science, переважають англомовні видання.
Крім того, участь у більшості наукових конференцій вимагає знання англійської мови. Англійська мова наразі є необхідністю для сучасного лікаря та сучасного
викладача, який бажає розвиватися та отримувати найновішу інформацію про лікування пацієнтів.
Для перевірки рівня знання англійської мови студентами-медиками до іспиту КРОК у 2017 році було включено субтест з іноземної мови, який більшість студентів не склали.

ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Важливим питанням залишається фінансування вищої медичної освіти. Хоча формально щороку видатки на освіту зростають, обсяг фінансування залишається недостатнім для забезпечення якісного рівня підготовки фахівців.

Важливою особливістю функціонування закладів вищої медичної освіти є помітно вища частка приватних коштів. Значною мірою йдеться про кошти, отримані від іноземних студентів. Залежно від закладу, частка бюджетних коштів становить від 4% до 46%. Вищою вона є лише у переміщених медичних ЗВО, котрим складно залучати іноземних студентів.

Проектом бюджету на 2018 рік передбачено, що з-поміж усіх видатків на підготовку фахівців в закладах вищої освіти при МОЗ, 26% складатимуть бюджетні кошти; відповідно передбачається, що частка приватних коштів (залучених через студентів-контрактників) складе 74%. Таким чином, університети більшою мірою орієнтовані на зовнішній ринок, а не на виконання значущих функцій для українського суспільства. Безперечно, залучення коштів через навчання студентів-іноземців є позитивним для університетів, за умови, коли ці гроші використовуються для підтримки та розвитку ЗВО. Водночас, надмірна орієнтація на навчання студентів-іноземців створює систему хибних спонук в діяльності університетів, адже часто звучать нарікання на якість попередньої підготовки студентів-іноземців. Таким чином, вибір простішого шляху залучення
зовнішніх грошей часто призводить до викривлення системи цінностей в університетах та знижує академічну вимогливість.

Не менш важливою проблемою у фінансуванні медичних ЗВО (як і решти закладів освіти України) є відсутність ресурсів на капітальні витрати. У бюджеті на 2018 рік гроші на капітальні видатки вкотре не передбачені взагалі. Разом з тим, для підготовки лікаря конче необхідними є лабораторії, симуляційні класи, обладнання та інші матеріали. Без цього рівень підготовки катастрофічно падає, де факто унеможливлюючи отримання знань, потрібних лікареві у ХХІ столітті. Крім того, лише деякі університети можуть передплатити сучасні наукові видання та закупити нові підручники. Таким чином
вкрай актуальним є питання капітальних видатків для покращення матеріального стану медичних ЗВО, що у свою чергу суттєво підвищить якість підготовки студентів.
У той самий час, недосконала система працевлаштування та розподілу на інтернатуру призводить до того, що студенти, які навчаються за кошти фізичних і юридичних осіб, мають переваги при виборі професії та працевлаштуванні: складається ситуація, коли академічні досягнення студента-медика не стають вирішальними під час пошуку випускником першого місця роботи.

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Наукові ступені відкривають можливості для кар’єри адміністратора чи керівника у медичних закладах, а їх отримання є де-факто обов’язковим для висування на такі посади. Відтак присутнє викривлене сприйняття наукової діяльності як суто формальної вимоги для кар’єрного просування. Розгляд наукової діяльності як рутинної адміністративної процедури призводить до профанації та імітації наукового пошуку. Вертикаль адміністративних посад
(хороших менеджерів) має бути відділена від вертикалі наукових регалій (хороших дослідників).
Диспропорція між внеском українських медиків у світову науку та кількістю дисертацій.
Медичні науки займають одне з провідних місць по кількості захистів дисертацій. У період 1993–2001 рр. дисертації на здобуття ступеня доктора медичних або фармацевтичних наук становили близько 20% від загальної кількості захищених в Україні дисертацій. Після 2010 р. частка знизилася до 12% та менше.

Дисертації на здобуття ступеня кандидата медичних або фармацевтичних наук у період 1993–2001 рр. становили близько 17% від загальної кількості. Поступово частка зменшилася до 10% у 2014 році.

У той же час відсоток наукових публікацій з медичних наук у міжнародних наукометричних базах даних Scopus та Web of Science від загальної кількості робіт авторів з України є значно меншим. Для прикладу, у виданнях, що індексуються Scopus, всього 171571 статей українських авторів. Медичні науки становлять лише 7% від цієї кількості (Медицина – 9942 статей (5,8%), Фармацевтика
– 2048 статей (1,2%).
На одного кандидата чи доктора медичних наук припадає менше однієї роботи в цих базах даних за останні 5 років. Оскільки кандидат наук для успішного захисту має опублікувати 5 наукових робіт, а доктор наук — 20, то очевидно, що більша частина наукових робіт українських медиків жодним чином не видима міжнародній науковій спільноті і не вносить жодного внеску у розвиток світової науки.

НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ УКРАЇНСЬКИХ МЕДИЧНИХ ЖУРНАЛІВ
У Scopus та Web of Science індексується 12 українських медичних наукових журналів (всього в цих системах станом на 07.2018 р. 99 українських видань).
Наукових фахових видань з медичних наук (згідно зі списком МОН) в Україні. Тобто у системах Scopus та Web of Science індексується 5,4% українських наукових видань з медицини. Це робить їх невидимими для міжнародної наукової спільноти. Незалежне рецензування публікацій у багатьох журналах відсутнє. Публікуються відверто антинаукові статті.