Медична освіта

Як стало відомо сайту medosvita.info, в Міністерстві освіти України виникла ідея передати медичні університети з підпорядкування МОЗ у відання МОН. Нове керівництво МОЗ, здається, не проти і готове втілити в життя ідею, яку навіть В.Янукович свого часу заблокував, не дивлячись на всі намагання Дмитра Табачника. Розглянемо можливі наслідки і ризики

Питання передачі цілісних майнових комплексів закладів освіти до сфери управління МОН ініційоване листом МОН на Прем’єр-міністра України. 

Спроби перевести медичні ЗВО з під управління МОЗ в управління МОН здійснювались неодноразово. Так 16 листопада 2011 року Кабінет міністрів України видав розпорядження «Деякі питання управління вищими навчальними закладами». Зміст: «Прийняти пропозицію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо передачі до 1 січня 2012 р. вищих навчальних закладів I—IV рівня акредитації, навчально-методичних і науково-методичних установ згідно з додатками 1—3 до сфери управління Міністерства». Під тиском  медичної громадськості від ідеї відмовились.

У 2014 році така ідея була запропонована міністром охорони здоров’я Олександром Квіташвілі у фінальній редакції Національної стратегії реформування системи охорони здоров’я в Україні на період 2015 – 2020 років:

«Необхідно припинити фінансування Академії медичних наук як бюджетної організації, а вищі навчальні заклади повинні працювати під егідою Міністерства освіти».

Довідково:

Всього: 14 ЗВО + 3 заклади післядипломної освіти

Кількість студентів медичних ЗВО, підпорядкованих МОЗ :71 377 осіб або 5,4% від загальної кількості студентів в Україні.

Навчаються за кошти держбюджету: 25 113 осіб;

за кошти фізосіб: 46 162 осіб;

місцевих бюджетів: 21 осіб; 

юридичних осіб:  81 осіб.

Викладацький склад (педагогічні та науково-педагогічні  працівники):

12 249 осіб (9,6% від всіх викладачів в українських ЗВО)Загальна площа університетів 1 149 370 м.кв. (5,6 % від загальної площі університетів в Україні)

Законодавчі підстави

Ініціатива МОН мотивується метою створення «Єдиного освітнього простору», проте законодавча база, зокрема Закон України «Про вищу освіту» не дає визначення цієї категорії. Що залишає незрозумілим форми, методи та цілі запропонованої трансформації.

Конституція України зазначає, що єдиним державним органом, відповідальним за охорону здоров’я в Україні, є МОЗ, до функцій якого належить підготовка фахівців для практичної медицини. Передача головних функцій іншому міністерству є порушенням чинного законодавства.

Також така передача суперечить прийнятій Кабміном «Стратегії розвитку медичної освіти в Україні».

Питання передачі медичних ЗВО нормативно пов’язується з «Положенням про порядок передачі об’єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ від 21 вересня 1998 року №1482. Тобто питання розглядається суто в площині нерухомості, а не в контексті специфічних організаційних, управлінських та педагогічно-наукових аспектів.

Враховуючи потенційні наслідки і ризики зазначеного рішення, має бути підготовлено нову концепцію реалізації державної політики у сфері медичної освіти з відповідною політичною пропозицією, що відповідає вимогам Регламенту КМУ.

Критичні питання та ризики

1.Втарта клінічних баз та кафедр

Система медичної освіти та медичної практики нерозривно пов’язані. Переважна більшість кафедр університету розташовуються на базі державних та комунальних закладів охорони здоров’я. Цей взаємозв’язок забезпечує МОЗ, оскільки і університет, і заклади охорони здоров’я підпорядковані саме йому, що історично усталено й виправдано.

Відбудеться руйнація традиційної підготовки лікарів.  Перші семестри навчання студент здобуває теоретичні знання в аудиторіях. Протягом наступних трьох років 70—80% часу він повинен проводити на клінічних базах, щоб «зануритися» у практичну медицину.

В умовах хронічного недофінансування  з боку ЗОД будуть переглянуті умови співпраці з ЗВО: їм виставлять рахунки за оренду приміщень, за навчання студентів тощо. За попередніми підрахунками, це призведе до збільшення державних видатків на потреби медичної освіти мінімум втричі.

Який сенс ЗОД площі задарма, якщо в черзі на квадратні метри стоять аптеки, приватні лабораторії та діагностичні центри? Одна річ — коли за університетом стоїть МОЗ, і зовсім інша – Міносвіти.

Тільки столичні студенти-медики навчаються на майже 120 клінічних базах. 

Університетські клініки, які створені при багатьох ЗВО, не можуть бути передані до МОН, оскільки це міністерство є непрофільним і некомпетентним в управлінні даними закладами.

Варто мати на увазі традиційний “конфлікт” між керівництвом кафедр та ЗОД де вони діють. При першій можливості вони можуть бути  закриті.

Студенти не бачитимуть хворих, їх витіснять із операційних, практичне навчання стане дистанційним. 

2. Руйнація системи перевірки знань студентів та правил прийому у ЗВО

Медичні факультети ЗВО, що підпорядковані МОН традиційно демонструють гірші результати єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Відсутність впливу МОЗ на медичні ЗВО призведе до згортання прогресивних реформ у вимогах до абітурієнтів щодо мінімальних 150 балів з профільних дисциплін.

Як наслідок – погіршення якості медичної освіти, що призведе до погіршення якості самих медичних послуг населенню.

3. Майнові спори та конфлікти

 Університети мають немало об’єктів нерухомості і земельних ділянок різного призначення. Під час реорганізації багато об’єктів буде втрачено та непрозоро приватизовано. Чи опікуватиметься Міносвіти тими об’єктами, котрі не належать до аудиторного фонду? Скажімо, Одеський національний медуніверситет має аж три музеї — анатомічний, патанатомічний та історії медицини. Студенти отримують знання і практичні навики на десятках клінічних баз, розміщених у лікарнях та пологових будинках. Чи вистачить на все це коштів у бюджеті Міносвіти?

4. Загроза новій моделі інтернатури

   Зміна підпорядкування медичних ЗВО матиме наслідком зміну системи інтернатури та перегляду напрацьованих реформ у цій сфері. Відсутня мотивація з боку ЗОД приймати інтернів на тлі відсутності «спільного знаменника» у вигляді МОЗ може призвести як мінімум до збільшення вартості навчання в інтернатурі, у гіршому випадку – організаційному та законодавчому паралічу інтернатури. 

Передача університетів може зруйнувати систему підготовки медичних кадрів, унеможливить розвиток університетських клінік, зведе нанівець усі задекларовані ініціативи щодо реформування медичної галузі та її наближення до європейських стандартів.

Усе це призведе до втрати контролю МОЗ — основного роботодавця в галузі охорони здоров’я — за рівнем професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників. У медичній освіті неможливо запровадити болонську дворівневу систему підготовки студентів бакалавр — магістр, яка практикується у Міносвіти. Лікаря необхідно готувати шість років безперервно, відповідно до чинних стандартів Всесвітньої федерації медичної освіти. Значно зростуть витрати з Державного бюджету на медичну освіту, внаслідок втрати попередньої моделі функціонування клінічних баз та кафедр

Додипломна медична освіта лише початковий елемент в структурі цілісної підготовки лікаря і не може бути «вилучений» з-під контролю МОЗ без втрати якості навчання та підготовки лікаря.

Підготовка майбутнього лікаря це ключовий елемент системи охорони здоров’я будь-якої держави, це питання національної безпеки.

Запропонована ініціатива МОН має пройти широке громадське обговорення, отримати фінансово-економічне обгрунтування, а також юридичну експертизу діючої нормативної бази, повної аудиторської перевірки всіх ЗВО. Також потребуватиме перегляду Стратегія розвитку медичної освіти в Україні.